СПОНТАННІСТЬ

Що таке спонтанність?

Спонтанність - це вільна діяльність особистості, природня поведінка. Якщо діяльність особистості основується на ненав’язаному власному ідеалі, тоді діяльність вільна.
Якщо на ваші дії існує мало впливів ззовні і дії ваші виникають в наслідок внутрішніх процесів така діяльність є спонтанною.
Сенс від права вираження думок є, якщо вони справді існують. Сенс від права на свободу дій є, якщо ви проявляєте індивідуальні дії, а не тільки ті які вам нав’язали. Головний спосіб отримання позитивної свободи - активна реалізація спонтанності. 
Творча імпровізація, яка може виникати лише в гармонії. Не випадковий імпульс, а дія, найбільш відповідна актуальному стану людини, де задовольняється чим більше потреб. Енергія, подавлення якої приводить до неврозу ( через подавлення себе), безконтрольні прояви до психозу ( розчарування, заблудження…). Конструктивний прояв спонтанності є креативність і творчий процес. Її не можна накопичити, можливо лише навчитися проявляти.
Вона пізнається почуттями. Логіка є гальмом спонтанності, але це гальмо є доповненням. Пригнічуючи емоційність дуже рідко можна досягнути гармонії, яка б не була б розвинена логіка та інтелект. Не сформувавши власний ідеал на основі розвиненої логіки та почуттів, теж рідко можна досягнути позитивної спонтанності. Логіка відіграє роль кращого пошуку нав’язаних цінностей, ідеалів, потреб, які значно заважають для виникнення спонтанності, та загалом доповнює будучи швидкою під час процесу її виникнення. Чим більше швидкого внутрішнього руху ( не конфліктного) тим більший її рівень може виникати . "Внутрішній голос " - це спонтанність. Існує як і внутрішня спонтанність(напрямлена на себе), так і зовнішня(напрямлена на оточення). Спочатку варто отримати внутрішню форму та гармонію. Формування цієї якості, пошук себе це складний процес, який вартий уваги.


Навіщо збільшувати спонтанність?

Завдяки спонтанності людина може значно легше вирішувати проблеми не опираючись на стандартні схеми поведінки, «соціальні маски»,  заучених навиків, фраз.
Дає можливість створити   індивідуальну та оригінальну творчість, генеруються власні думки, отримується справжня свобода, зменшується конфліктність, максимальний рівень впевненості в собі та відчуття безпеки, . Від власних дій, рішень, творчості значно більше натхнення.
Спонтанність це прояви справді ваших дій, чим більше власних дій, тим ближче ви до себе, але всьому потрібна міра

Реалізовуючи свої бажання а не нав’язані, більше задоволення від результату.
Переклавши частину роботи на підсвідомість, в гармонії з свідомістю народжується гармонійна спонтанність.
Можливість бути легким і спонтанним дає високу харизматичність, що ще раз підтверджує, що людей приваблює унікальність.

Як збільшити спонтанність?

Для спонтанності необхідні прояви емоційності, гармонія, стійкість до впливу соціуму, бажання її проявляти
1.Прояви емоційності
Емоційність на відміну від логіки, є більш справжньою частиною нашої особистості. Потрібно не забувати, про те, що не варто проявляти свою емоційність, тим хто неготовий її бачити. В першу чергу потрібно відкрити внутрішню емоційність . Неможна досягнути гармонії без балансу емоційності і логіки (розуму). І потрібно розуміти, що спонтанність та  імпульсивність це різне.
2. Гармонія
Танець свідомого і підсвідомого керуючись почуттями і логікою.
Активне поєднання логічного і чуттєвого, свідомого і підсвідомого, для цього необхідна гармонія. Гармонія залежить багато від чого, в основному від того, в якому стані ви приймаєте рішення, якщо в стані гармонійному більший шанс, що вони будуть мати гармонійний ефект.
3. Стійкість до впливу соціуму
Сучасне суспільство напрямлене на зменшення індивідуальності, спонтанності, не маючи достатньої стійкості (джерел натхнення, задоволення потреб, певного рівня розвитку, впевненості) не можна досягнути гармонії, виникатимуть внутрішні конфлікти. Вона залежить від тих рамок, в які вас змусило загнати себе суспільство. Варто більше навчитися не боятися допускати помилки.
4.Бажання її проявляти
Без бажання не буде дії, потрібно переглянути розуміння спонтанності і внести її до цінностей. 
Розвиток спонтанності це розвиток природності.

Історія:
Довго були суперечки на рахунок як краще, адже спонтанність, індивідуалізм небезпечна для цілісності соціуму, хоч і досі така думка збереглась, такі великі філософи як Юнг, Еріх Фромм і Морено, довели у своїх працях, що знаходження себе, свого ідеалу, прояви спонтанності це одні із найважливіших цілей в житті людини, адже є великим джерелом енергії.

Після їхнього відкриття стало популярно бути собою, але з часом через певні причини, це перестало бути частиною очевидного, знову ця природність стала асоціюватися з такими негативними якостями, як безконтрольність імпульсивність, непередбачуваність.
В сучасному світі людина спонтанна - це людина інфальтильна, незріла, безвідповідальна, тепер бути такими можуть тільки діти та інколи закохані .

Причини для таких висновків були різні одні з таких, що є і негативна форма прояву, ця форма зявляється коли ідеал є навязаний, а не побудований людиною. 


Корисна, справжня спонтанність - це якість зрілої, гармонійної, творчої, продуктивної особистості, результат довгої роботи над собою.
У всіх діях є сенс, але чи саме цей сенс вам необхідний.

Натхнення інших

Що стається коли надихаєш інших?

Надихаючи інших натхнення збільшується. Надихаючи інших провокуєш людей на творчість і відігравати роль в чомусь прекрасному приємно. Значно легше задовільнити свої соціальні потреби, відповідно й інші бо всі є пов’язані. В стосунках існує таке правило, якщо комусь щось подаруєш (не матеріальне) то отримаєш в два рази більше. Роль натхнення було частково описане в попередній статті. Один з найбільших проявів альтруїзму.

Що необхідно для натхнення інших?

В багатьох процесах існують закономірності, натхнення не виключення.

1. Для того, щоб поділитися натхненням інша людина має бути готова отримати натхнення.

- певний рівень чутливості (чутливість свого роду відкритість до нового, здатність відчувати.)

- джерело натхнення має відповідати цінностям, стану, ідеалу( надихати напевно здатне все, але джерела в кожного свої; новий вид натхнення має відповідати, або бути близьким до  попередніх джерел; при певному настрої джерела натхнення відрізняються).

2. Встановлення зв’язку.

- приблизно схожий рівень розвитку (найбільше ми надихаємось в перше; при різних рівнях розвитку обмін натхнення значно ускладняється, важче зрозуміти один одного; рівень розвитку впливає на ідеал та цінності; наприклад будучи натхненим новими знаннями поділившись з людиною для якої це давно очевидно).

- це має бути щось нове, або призабуте.

- спільні цінності та погляди значно допомагають покращити зв'язок.

- почавши надихати людину прагнення зв’язку значно збільшується і чутливість зростає.

3. Щоб поділитися натхненням потрібно вміти ним ділитися та, щоб було чим.

- володіти інформацією та досвідом (чим більше джерел та самого натхнення ви пізнали, тим більше ви зможете подарувати)

- для того, щоб надихати краще, потрібно бути самому натхненим ( є різниця з яким ентузіазмом ділитися натхненням, чутливість тут теж відіграє значення; також натхнення прагне різноманіття, адже воно є динамічним).

- створювати власні джерела натхнення ( створюючи щось натхненно, інші можуть зацікавитися, адже бажають теж бути такими натхненими; авторитет відіграє своє значення у творчості; власні джерела натхнення одні з найкращих для натхнення.

- справді ділитися творчістю та удосконалювати її ( не поділившись ні з ким власним натхненням практично неможливо надихати)

Як надихнути інших?

В першу чергу потрібно працювати над собою, а потім над удосконаленням вміння встановлювати зв'язок і рекомендувати іншим, як краще для них. Займатися актуальною творчістю та показувати її іншим при цьому постійно удосконалюючи вміння.

Особливості відсутності складових

Для кращого розуміння та усвідомлення необхідно порівняти, як три основних запорук натхнення співвідносяться між собою, та як будуються стосунки без певної складової.

  Перший варіант, коли людина не готова приймати натхнення. Висновок: ділитися натхнення не варто з людьми, які не готові його отримувати. Для початку потрібно показати іншій людині переваги натхнення, та проаналізувати чи людина взагалі хоче удосконалюватись. Повільно, але впевнено підштовхувати до встановлення зв’язку, більш за все потрібно буде змінити декілька цінностей, а це зовсім не просто.

  Другий варіант, коли відсутній достатній зв'язок між людьми. Потрібне прагнення встановити гармонію (налаштування на розуміння, та вирівнювання рівнів розвитку). Стосунки значно міцніші, якщо є спільні джерела натхнення. Головне, щоб було прагнення встановити зв'язок, тобто потрібно розуміти переваги його встановлення.

  Третій варіант, коли не виходить ділитися натхненням. Цілком можливо, що ви революціонер, але більш за все ви просто ще не навчилися це робити. Потрібно розвивати власну чутливість, прагнути отримати натхнення, розуміти його роль, удосконалюватись.

Що означає знайти себе? Що означає бути собою?

Що означає знайти себе?

Знайти форму буття, при якій задовольняються повноцінно потреби людини.

 Оскільки потреби постійно змінюються в залежності від особливостей особистості, ідеал повинен теж змінюватися. Форма буття - це реалізований ідеал. Для того, щоб знайти форму буття потрібно знайти ідеал і знайти спосіб як його реалізувати. Завжди існує ідеал і він завжди з нами, але рівень його розвитку змінюється від цінностей, досвіду, знань, потреб. Пошук ідеалу заключається в його розвитку та зміні з метою ще кращого задоволення потреб. Ключ до знаходження себе в зміні ідеалу та його реалізації.

Як удосконалити ідеал (модель поведінки) до тієї версії, щоб задовільнити більшу частину потреб?

 Відповідь на пряму залежить від потреб, адже саме вони вирішують ( чи ви знайшли себе), чим більше потреб, а особливо якщо вони конфліктують між собою, тим важче знайти форму буття, яка б задовольняла їх. Потрібно зрозуміти, які потреби є справді важливі, а які варто відкинути заради можливості летіти. Тут і відграє важливе значення аналіз своїх бажань, медитація, удосконалення знань. Досягнути абсолютного ідеалу можливо тільки в статичній відсутності потреб, людина ж істота динамічна, тому потрібно вміти змінюватися і адаптуватися до змін. Найкраще змінювати ціннісні потреби, шляхом зміною цінностей. Шляхом спроб і помилок, логічного та чуттєвого аналізу.

Як прийняти новий ідеал? Як бути собою?

Удосконалення ідеалу складний процес, а реалізація та прийняття може бути часто складнішим. Попередній ідеал поведінки збережений у підсвідомості, і для того, щоб звикнути до нового необхідні: сила волі, дисципліна, мотивація, натхнення та, авжеж він повинен бути справді кращим за попередній. Найважливіше значення відіграє натхнення. З часом підсвідомість адаптується до нового ідеалу, але потрібно зберегти те бажання змінюватися та мати сили, щоб реалізувати.

Цікава аналогія, в східній культурі поширена думка в релігіях, що потрібно відкинути зайві потреби та чим більше займатись усвідомленими діями, а усвідомлення це один із способів отримання натхнення. В сучасному суспільстві навпаки віддаляють нас від знаходження себе, нав’язують потреби, прояви емоцій часто осуджуються, та й толерантність до альтернативних цінностей рідкісна. В кожного має бути свій ідеал.

Спосіб отримання натхнення через збільшення зв’язків  з навколишнім хаосом вартий уваги.

Що стається коли знаходиш себе та стаєш собою?

 Людина отримує більш повноцінне задоволення від життя, період високої самоповаги, натхнення, продуктивності, гармонії, час стає більш насичений подіями. З часом людина починає менше цінувати те що має, змінюються та перенаправляються потреби, потрібно змінювати схему поведінки, якщо ідеал удосконалюється, тоді він стає більш гнучким і не потребує змін. В ідеалі часто поміщаються декілька схем поведінки, які комбінуються між собою. Кожна із цих схем може буди більш досконалою, або менш, людина зазвичай притримується найстабільнішої версії. Потрібно вміти використовувати на користь власні особливості, черпати з них натхнення, а не прагнути їх позбутися. Прагнення змін задоволення потреб стимулює людину до кращого, але можна і далі ігнорувати стимули, зберігати те що є, або деградувати.